Риба!
Власники аграрних і продовольчих бізнесів 15-го лютого зібралися у Києві на конференцію Forbes AgriFood якраз у той самий історичний час, коли українське зерно розсипають на кордоні наші союзники, поляки. У польських фермерів власні проблеми, які вони намагаються вирішити із керівництвом Євросоюзу. Водночас Україна вже почала сприйматися як потенційний сильний конкурент на продовольчих ринках.
І якщо у Європі ще люблять купити нашу сировину, умовно зерно чи ріпак, щоб потім продати нам же самим набагато дорожче вже перероблений продукт – дизель чи печиво, то як вони посунуться на ринку, коли ми почнемо привозити вже готові продукти харчування чи корми для тварин? Наскільки реальними для Українських фермерів є такі можливості просто зараз, у цю саму історичну мить?
Як віднайти наші точки росту та максимально обійти ризиковані зони на шляху до Європейських прилавків? А можливо нам треба шукати більш привабливі ринки, як от країни Африки й Азії? Треба!
У світлому холі із високою стелею неначе злагоджений мурашник. Перші особи українських банків й інвестиційних компаній спілкуються із керівниками аграрних підприємств, представники компаній, які вдало керують проєктами, домовляються із тими, хто має ресурси, але потребує посилення в управлінні.
Я тут «риба», хоч і дещо дрібніша, проте дуже комусь корисна для будівництва або розширення переробки власної продукції. На моєму бейджі замість назви «Агротехнолоджі» сьогодні лаконічно і адресно написано «БІОЕТАНОЛ». І не дарма, бо деякі плутають з БІОМЕТАНОМ – доводиться покірно проводить роз’яснення.
Задоволений собою і зустрічами, я зайшов до конференц-зали. Хтось із банкірів виступає на сцені, розповідаючи про умови кредитування для українських компаній, які виходять на експорт. Окрема тема – регуляторні та логістичні ризики. Яку роль має відігравати держава і як розвиватися серед непевного завтра…
Я подумав, що непевність – це уже майже стала ознака нашого часу. Спочатку нас ошелешив страхітливий коронавірус, і ми зачинилися від інших людей вдома, переносячи зустрічі у віртуальну площину, потім нас захотіли вбити росіяни, і ми почали адаптуватися до нових страшних викликів.
На цьому психологічному тлі таке зібрання, що його організував Форбс, виглядає одним зі стовпів опори. Люди можуть подивитися один одному у вічі, почути голоси інших, повдивлятися у незнайомі обличчя та просто познайомитися. Українці уміють об’єднуватися аби щось потрібне зробити разом.